Півень — як окрема частина канікул у селі. Величезний, гордий, із хвостом, наче з виставки, і характером, як у старшого брата, який вирішив, що ти зайшов не туди. Він будив тебе ще до того, як бабуся встигала покликати на молочну кашу. Бігав двором, як господар життя. І, якщо чесно, трохи лякало, коли він ішов прямо на тебе — з цим поглядом, ніби знає всі твої гріхи.
Ми намалювали саме такого півня з дитинства. Шкарпетки, які пахнуть літом, розбитими колінами, пилюкою від велосипеда і водою з колодязя.
Вони про село, про свободу, про трохи страху, але багато любові. Про літо, яке чомусь завжди закінчувалось швидше, ніж хотілось.
Відгуків немає, поки що.